Учні навчаються спільно, але згодом набувають Індивідуальної компетентності.

Розвиток міжособистісного спілкування та спілкування в невеликих групах

Це четвертий основний елемент спільного навчання. Спільне навчання складніше за конкурентне чи індивідуальне, оскільки учні мають одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і здійснювати групову роботу (ефективно функціонувати як члени єдиної групи).

Вміння, необхідні для ефективної співпраці, не з'являються за змахом чарівної палички. Ці вміння необхідно розвивати.

Аналіз данях про роботу групи

П'ятим елементом кооперативного навчання є обробка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи. Таке опрацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, наскільки успішно вони досягли своїх цілей, і підтримують ефективні робочі взаємини.

Група має з'ясувати, які саме дії окремих її членів корисні, а які безрезультатні, й дійти висновку стосовно подальшої діяльності, зокрема визначити, що залишити, а що змінити у своїй поведінці.

Отже, вищезазначені елементи співпраці дають можливість:

1. Застосувати кооперативне навчання за умов роботизадіючимн навчальними програмами в межах звичайних курсів.

2. Перебудовувати уроки на принципах кооперативного навчання таким чином, щоб вони відповідали конкретній нарчальній ситуації Й давали змогу коригувати недоліки навчальних програм, підвищувати пізнавальний рівень учнів.

3. Діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів в умовах кооперативного навчання, втручатися з метою збільшення ефективності навчання в групі.

Організація групової діяльності

Організовуючи групову діяльність, потрібно:

1. Розподілити клас на групи з метою досягнення конкретного навчального результату.

2. Змінювати склад групи залежно від змісту й характеру навчальних завдань.

3. Визначити завдання кожній групі, яка розв'язує певну проблему (завдання може бути однаковим для всіх груп або різним за змістом і процедурою виконання).

4. Виконувати завдання в групі в такий спосіб, щоб можна було оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи окремо та групи загалом. Кількість учнів у групі залежить від загальної кількості їх у класі, характеру Й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідних матеріалів, часу, відведеного на виконання роботи.

Оптимальною вважають групу з трьох-шести осіб, бо за меншої кількості учням важко усебічно розглянути проблему, а за більшої складно визначити, яку саме роботу виконав кожен учень.

Зі збільшенням кількості членів групи збільшується рівень здатності набувати досвіду Й навичок, проте підвищується ймовірність порушень правил поведінки, ухвалених усіма.

Розбіжності думок складніше подолати в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибиратися з глухого кута.

Групи з двох осіб (пара) забезпечують високий рівень обміну інформацією І низький рівень розбіжності думок. Однак, якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може надто ускладнитися, бо тут відсутня третя особа для примирення.

Групи з трьох осіб —найстабільніша групова структура.

П'ять осіб — оптимальна кількість навчальної групи, але замала для особистого визнання. Найкраще ця проблема вирішується практикою.